Головна » Політика життя » Музика, народжена артилерією

Володимир Швед із Петрівки-Роменської Гадяцького району написав неофіційний гімн 93-ї бригади, сидячи в кабіні артилерійської установки. А нещодавно була презентована чергова військова пісня «Работают ГРАДы», яку присвятив артилерії

– Першу свою пісню – «Вогняні воїни», я присвятив хлопцям, з якими служу. Восени, десь перед Новим Роком зародилась така ідея. Частина слів була написана на бойовій позиції, на колінах в машині – я водієм був на початку служби. А частину вже потім дописував у відпустці вдома на Новий Рік, – розповів Володимир Швед про своє дітище, яке записав разом зі своєю вихованкою – Аліною Павленко, учасницею молодіжного театру «Вибрики». Зводили трек до купи в місцевому Будинку культури, де мають у розпорядженні невелику аматорську студію.

– Я розумію, що пісні мої не ідеальні – хотілося б переписати «Вогняних воїнів», але не дозволяють можливості. Треба десь їхати на студію. З іншого боку, може вона саме в такому варіанті і повинна звучати, як фронтова пісня, трохи недосконала і в тому її родзинка, – розмірковує Володимир Швед, і додає, що наступний його твір – більш жорсткий за звучанням. Хоча так само планує писати його в дуеті. Однак цього разу партнеркою буде його дружина Євгенія, з якою побралися два місяці тому. Саму пісню збираються презентувати цими днями, а кліп обіцяють представити за місяць.

Чоловік каже, що хоча і писав він «Вогняних воїнів» про свою «рідну» 1 батарею реактивного дивізіону, однак пісня сподобалась багатьом і поступово поширилась серед бійців 93-ї окремої механізованої бригади.

– Я усіляко популяризую і піарю свій підрозділ. Значки, шеврони, пісня – це все взаємопов’язане і дуже важливе на фронті. А конкретно наша батарея – це елітний підрозділ, куди намагаються потрапити з інших батарей, – пишається військовий.

За словами Володимира Шведа, саме їхня батарея з Пісків і Тоненького здійснювала вогневу підтримку в той час, коли точилися бої за Донецький аеропорт. Відстань до «українського Сталінграду» не перевищувала десяти кілометрів.

– Війна дала мені стійкість у спілкуванні з опонентами, стійкість у світогляді. Хоча порівняно з піхотними військами, артилерія бачить менше, і в цьому плані мені пощастило зі службою. Тому що ми не бачили того жаху, що робиться попереду. Але у нас були і свої ризики: як починається якась перестрілка, звертаються до нас. А від нас – швидкий виїзд і одразу ж назад, щоб не поцілили в нас. І так ми кружляли — то звідти, то звідси виринемо. За те нас називають «привидами», бо такі мобільні групи важко спіймати.

 Олена ЗАДОРОЖНА, фото з особистого архіву В. Шведа

 

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Теґи:

Коментарів поки немає ... Будьте першим!

Залишити коментар

Ви повинні бути увійти в Щоб залишити коментар.

Besucherzahler meet and chat with beautiful russian girls
счетчик посещений
Яндекс.Метрика
Новий сайт

Шановний читачу! Ви знаходитесь на архівній версії сайту. Ласкаво просимо на новий сайт "Подій та коментарів": podii.com.ua