Головна » Політика життя » Сергій Запорожець: «Вимоги, які ставлять люди перед владою, просто потрібно виконувати»

запорожець с в

Сергій Вікторович працює на посаді першого заступника голови Гребінківської державної адміністрації з червня цього року.  За такий короткий час 35-річний посадовець уже встиг активно проявити себе на державній службі. Своїми досягненнями, баченням життя району, розвитку інфраструктури та планами стосовно вирішення нагальних проблем рідного краю чоловік поділився з нами

– Сергію Вікторовичу, сьогодні молоді люди масово їдуть із сіл і невеликих міст до столиці, урбанізуються. Знаю, ви жили у Полтаві, але все ж повернулися до Гребінки. Розумію, що на те є певні об’єктивні причини, але це міг би бути і Київ. Чому серце покликало назад додому?

– Мене змусили повернутися додому події, що відбувалися в Україні у 2013 та 2014 роках. Коли постало питання про зміни, які повинні були відбутися в Гребінці, я не зміг лишатися осторонь. Тоді почався процес формування народної ради, і я повернувся, щоб взяти активну участь у житті району.

Робота з людьми — це завжди велика відповідальність. Чому ви вирішили стати керівником громадської приймальні народного депутата і чого вдалося досягти за час роботи?

– Передусім, я обрав цей напрямок за своїм внутрішнім переконанням. У роботі мене завжди цікавила соціальна спрямованість. Я розумів, що працюючи у приймальні народного депутата я матиму змогу реально допомагати людям. Радий з того, що не помилився у виборі. Завдячуючи Тарасу Вікторовичу Кутовому, за час мого керівництва приймальнею ми спільно вирішили багато проблемних ситуацій: починаючи з перекриття крівель у будинках малозабезпечених родин до встановлення дитячих майданчиків у зоні за залізничними коліями. Тоді батьки просто фізично не могли приводити діток на ігрові майданчики міста, а тепер вони мають власні зони для відпочинку. Ми подолали багато соціальних проблем.

– Ви молода людина, сучасна. Є потреби, які в містах стали звичними. А от периферія «буксує». Назвіть, наприклад, три основні ідеї, які б хотілося втілити в Гребінці?

– Насправді ідей набагато більше. У Гребінкіському районі склалась не дуже гарна тенденція у співпраці міської влади з районною. Це тягнеться ще з 70­х років минулого століття. Скажу відверто – співпраця майже відсутня. Це, у свою чергу, безпосередньо впливає на інфраструктуру міста та взагалі на розвиток району. Я розумію, що цю проблему вирішити самотужки неможливо – для цього треба об’єднатися. У Гребінці громада розділена на певні групи – окремо залізничники, окремо освітяни, окремо медики. І люди, які раніше займали керівні посади, лобіювали та відстоювали інтереси лише якоїсь певної групи – до якої відносили себе. Але для нормального розвитку району цього, звісно, недостатньо.

Людей потрібно консолідувати, до них треба донести саму суть цієї проблеми і лише тоді можна очікувати якихось позитивних зрушень. Місцеві вибори — це якраз та можливість, яка може вирішити це питання.

Болючою темою як для Гребінки, так і для більшості районів залишається питання інвестицій. У цьому контексті хотілось би пригадати зміни, які прийдуть після об’єднання громад, що рано чи пізно має відбутися. Велику кількість повноважень та надходжень з податків буде передано на  місця. На мою думку, для інвесторів це має бути добрим знаком, тому що на місті буде працювати якась певна команда людей, з якими можна буде вести конструктивний діалог.

На жаль, зараз більшість промислових об’єктів Гребінківщини зруйновано, і наш район має більш аграрне спрямування. Одним із перспективних напрямків розвитку району є садівництво. Ми хочемо налагодити співпрацю людей, які живуть у селах з консервним заводом, який має запрацювати в  Гребінці. Також на території району планується встановити декілька заводів з переробки торфу та виготовлення брикетів для опалення. На території нашого району зареєстроване підприємство «Гребінка­торф», стосовно розвитку цієї галузі я особисто спілкувався з директором цього підприємства. Ми проводили спільні наради з головами сіл, на території яких може відбуватися розробка торфу – вони готові до співпраці, бо розуміють, що це, передусім, робота для людей на місцях і податки до місцевих бюджетів.

Але тут ми зіштовхнулися з цілим рядом проблем. Це й отримання дозволу на розробку та вирішення питання оренди землі, що знаходиться під меліоративними системами. Справа в тому, що ці землі після розпаювання так і не перейшли до якихось правонаступників, і тому це дуже ускладнює процес оформлення необхідних документів. Ми постійно піднімаємо це питання на обласних нарадах і якщо буде потрібно, будемо звертатися до вищої влади у Києві.

– Питання як до посадовця. На різних рівнях, у тому числі і за участі Тараса Кутового, вдалося зберегти окремі великі об’єкти інфраструктури Гребінки – спорткомплекс, лікарню. Які проблеми у цих закладів нині? Чи маєте плани і можливості, вже як представник місцевої влади, якимось чином сприяти їх збереженню і надалі? Бо це теж процес, а не справа одного дня. Крім того, чого вдалося досягти завдяки спільним зусиллям?

– Дуже серйозна проблема виникла з залізничною лікарнею. Раніше вона утримувалась за рахунок «Укрзалізниці», а влітку була передана на баланс району. Одразу стало зрозумілим, що за рахунок районного бюджету утримувати дві лікарні просто неможливо. Першочерговим постало питання про знаходження коштів на зарплату працівникам залізничної лікарні. Єдиним виходом з цієї ситуації є реформування лікарні і як один з варіантів – створення на базі лікарні реабілітаційного центру. Це, в першу чергу, допоможе зберегти людям робочі місця. Ми розраховуємо на те, що буде розроблена відповідна державна програма і заклад буде передано на баланс області.

Також складна ситуація скалась навколо нашого спортивного комплексу. Енергоносії щороку дорожчають, а опалення таких великих приміщень потребує значних витрат. Піднімалось питання щодо передачі спортивного комплексу на баланс області, але наразі це неможливо через те, що на будівлі самого комплексу відсутня технічна документація. Зараз міська рада працює над її виготовленням, і коли технічна документація буде готова, ми будемо запускати другий етап процесу передачі. Подібна ситуація склалась і з дитячим садком у Короваях, який не працює в опалювальний період. Ми вирішили перевести його на опалення електричним котлом, але  виявилось, що на будівлю садочка відсутня технічна документація. Це питання зараз перебуває на моєму особистому контролі.

– Ви заснували незвичну для райцентру традицію – проведення тенісного турніру. При чому це – великий теніс, так би мовити, елітна гра. Звідки пішла ця традиція, як вона народилась? Як  вдається її підтримувати і чи будете надалі її зберігати?

– Особисто я почав займатися великим тенісом ще в далекому 1993 році. Коли був збудований спортивний комплекс, на його території облаштували тенісний корт. На той час далеко не кожне місто могло таким похвалитися, і ми з друзями почали займатися цим, можна сказати, екзотичним видом спорту. А що стосується турніру, організували ми його разом з однодумцями – людьми, з якими починали колись займатися тенісом. Починаючи з 2005 року проводити змагання, присвячуючи їх Дню міста. В останні роки масштаби турніру настільки збільшились, що на день міста ми проводили лише призові, фінальні поєдинки, бо сам турнір триває півтора­два тижні. Суттєво збільшилась кількість бажаючих взяти в ньому участь. До нас приїздять тенісисти з Лубен, Прилук, Пирятина, Харкова, Полтави та Києва. У 2012 році турнір перейменували після трагічної смерті нашого товариша, Євгена Дикого, який також був тенісистом. Звісно, ми збережемо  традицію проведення тенісних турнірів у Гребінці.

– У розумінні більшості посадовець – це постійний офіціоз. Але ж Ви маєте, напевно, якісь справи «для душі»? Чим відволікаєтеся від роботи, окрім тенісу?

– Увесь свій вільний час я присвячую своїй родині, виховую маленького сина Данила. Мабуть, це і є справа для моєї душі. Чекаю, нехай трохи підросте і рочків у три будемо уже вчитися тримати в руках м’ячик та ракетку.

– І наостанок. Усім відома істина – один в полі не воїн. Наскільки значущою для зрушення справ є роль громади? Чи можете назвати приклади, коли саме гуртом вдалося досягти результату, яким може пишатися не тільки вся Гребінка, але, найперше, учасники процесу?

– Дуже яскравим прикладом є село Короваї. Тут об’єднана сільська громада облаштувала у дитячому садочку ігровий майданчик та добилась того, що заклад матиме автономне опалення. Усе це говорить про те, що головною рушійною силою має бути ініціатива громади. У подібній ситуації роль посадовця зводиться лише до виконання своїх прямих службових обов’язків: ті вимоги, які ставлять люди перед владою, просто потрібно виконувати.

Спілкувався Тарас ЗАВІТАЙЛО

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Теґи:

Коментарів поки немає ... Будьте першим!

Залишити коментар

Ви повинні бути увійти в Щоб залишити коментар.

Besucherzahler meet and chat with beautiful russian girls
счетчик посещений
Яндекс.Метрика
Новий сайт

Шановний читачу! Ви знаходитесь на архівній версії сайту. Ласкаво просимо на новий сайт "Подій та коментарів": podii.com.ua