Головна » Невідома Полтавщина » Малютинці – село, де русичі мирилися з половцями

38520547Абсолютно нічим не примітне, на перший погляд, село Малютинці має понад 800-річну історію. Уперше цей населений пункт згадується в Іпатіївському літописі 1139 року як місце укладення миру із половцями. Малютинці позначені навіть на картах французького інженера та картографа Гільйома Боплана. Ми дізнавалися,  як живуть люди в одному з найдавніших сіл Пирятинщини

У другій половині XVII ст. – XVIII ст. село входило до Пирятинської Першої сотні Лубенського полку. 1764 р. в Малютинцях налічувалося 167 хат, у тому числі 29 хат виборних козаків. У XVIII. ст. в селі були володіння вихідця зі старовинного козацько-старшинського роду Якова Гамалії. Після ліквідації полкового устрою (1781 р.) село належало до Пирятинського повіту. Наприкінці XVIII ст. в Малютинцях оселився ще один поміщик — Данило Вакулович. Його донька Марія була дружиною віце-губернатора, губернатора Київського генгубернаторства, маршала дворянства, піаніста, композитора Дмитра Селецького, який мав тут чималі володіння: великий, обнесений ровом маєток, що звався Клином. На півночі і північному сході села розташовувалися хутори, руїни яких збереглися до сьогодніі, а також землі графа Орєхова і панів Закревських.

У 1843–1844 роках в Малютинці приїжджав Тарас Шевченко у маєток «Отрада» Селецьких. Шевченко був знайомий з Петром Селецьким та його сестрою. Однак жодних історичних пам’яток про славне минуле села в сучасних Малютинцях ви не побачите. Не лишилося також і натяку на існування легендарної місцевої церкви. Її підпалили десь у 30-х роках, а повністю знищили уже німці під час Другої Світової війни, розповіла місцева жителька, завідуюча сільською бібліотекою Надія Михолат.

– Моя бабуся розповідала, що церква була неймовірно красивою, з вітражами й дзвіницею. Коли у церкві дзвонилося, то мороз гуляв по спині. Ті переливи було чути у чотирьох довколишніх селах. Стояв той храм оце де тепер центр села, на тому місці зараз бур’яни. За переказами старожилів, коли загорілося сусіднє село Теплівка, то із нашої церкви винесли ікону Божої Матері і направили її лик на вогонь, і полум’я почало вщухати. Фактично Божа Мати врятувала від пожежі Малютинці. А ще розказували місцеві, що коли нашу церкву почали розтягувати, до того, як підпалили, то одна жінка на радощах танцювала на вівтарі. Через деякий час після того її спаралізувало і вона померла.

Надія Михолат каже, що намагається збирати усі можливі свідчення, факти і дані про рідне село, документує і зберігає все це в бібліотеці, котра як для села має досить пристойний фонд.

– У нашій бібліотеці понад 12 тисяч книжок. Але читачі – переважно пенсіонери та школярі, які беруть книжки за шкільною програмою. Такої категорії читачів, як молодь, наш заклад, на жаль, не має.

Нещодавно Малютинська бібліотека виграла у проекті «Бібліоміст» два комп’ютери. Тепер, окрім того, що люди мають доступ до безкоштовного Інтернету, діти почали більше цікавитись книгами, усміхається Надія Петрівна

– Комп’ютерів усього два, а діти прибігають гуртом. Поки одні шукають потрібну їм інформацію для якогось реферату, інші, аби не гаяти часу, щось читають, або в’яжуть, малюють, ліплять. Відтак ми відкрили при бібліотеці гурток рукоділля. Намагаємося бути активними, якось виживати в цей складний час. Відслідковуємо різноманітні конкурси, беремо участь всюди, де можна і не можна. То комп’ютери виграли, то дитячі книжки, то Тарас Кутовий нам книги подарував, так і вирує життя у нашому закладі. Між іншим, книги, які нам прийшли від депутата, майже всі на руках.

Офіційно першу школу в Малютинцях відкрили 1869 р. Але є свідчення, що навчання дітей при церквах велося й раніше. Із 1891 р. у селі працювала трикласна церковнопарафіяльна школа, а з 1893-го — Малютинське училище. Збудували його з очерету, без фундаменту, дах був залізним, і те приміщення в 1914 році було застраховане на суму 2000 карбованців. У 1917 році в Малютинцях відкрили початкову школа, а в 1935 році — 7-річну школу. Сучасну дев’ятирічку почали будувати у 80-х роках минулого століття. Двоповерхова величезна будівля якої височіє в центрі села. Таке приміщення було розраховане на велику кількість дітей, але на сьогодні в Малютинцях навчається усього 40 учнів, розповів директор навчального закладу Михайло Черняк.

– Минулого року ми випустили п’ятеро дітей, цього року до першого класу теж набралося п’ятеро. Другий рік поспіль така кількість учнів у нас. Крім того, зовсім не маємо другого та сьомого класів. Оскільки немає потреби в такому просторому приміщенні, частину його віддали під сільський клуб.

Колись, говорить директор, уся площа навчального закладу була задіяною, бо було багато дітей, діяла підготовча група і для малечі були облаштовані навіть спальні. Школа має рояль, а ще цілий комплекс деревообробних верстатів. Проте, працювати і вчитися на тому інвентарі заборонено, адже серед педагогів немає відповідного спеціаліста.

– Трудове навчання нашим дітям викладає фізрук. Ніхто з молодих фахівців не хоче їхати у село. Ми маємо чудову майстерню з різними станками та верстатами (навіть по залізу). Було б чудово, аби діти вчилися майструвати, але, на жаль, маємо те, що маємо, – констатує директор школи.

 Кияни відкрили у селі центр декоративних рослин

Найболючішими проблемами села на сьогодні є зайнятість населення та водогін. Із робочими місцями та поповненням сільського бюджету трохи допомагають місцеві підприємці. У селі виготовляють пластикові вікна, вирощують полуниці, займаються розведенням птиці, фермерством. А ще сюди переїхали кияни і відкрили тут центр декоративних рослин – вирощують туї та ялинки. Серед місцевого населення ті саджанці не користуються дуже великою популярністю, але, мабуть, вигідно працювати, якщо центр успішно діє уже не один рік, говорить сільський голова Юрій Вірченко.

– Наша сільська рада перемогла у конкурсі проектів «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» та отримала грант на відновлення артезіанської свердловини на одній із вулиць. Також ми виграли 1,6 км водогону, Пирятинська РДА виділила нам 87 тисяч гривень для вирішення цієї проблеми. Будемо з водою. Наше село давнє, сюди часто приїздять археологи, дослідники. Тому прагнемо зробити Малютинці привабливими для туристів.

 У Малютинцях побували Олена БУРЯК і Тарас ЗАВІТАЙЛО

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Коментарів поки немає ... Будьте першим!

Залишити коментар

Ви повинні бути увійти в Щоб залишити коментар.

Besucherzahler meet and chat with beautiful russian girls
счетчик посещений
Яндекс.Метрика
Новий сайт

Шановний читачу! Ви знаходитесь на архівній версії сайту. Ласкаво просимо на новий сайт "Подій та коментарів": podii.com.ua