Головна » Різне » «Маски-шоу» ініціювали затвердження 1-го квітня офіційним міжнародним днем клоуна і звернулись до ЮНЕСКО

018637_normalОдразу у трьох містах на Полтавщині побувала легендарна одеська комік-трупа «Маски»: Лубнах, Полтаві та Кременчуці в рамках великого ювілейного туру «Маски в кубі». Символічно, що їх гастролі відбулись на останньому передвиборчому тижні – колись вони заснували Сатирично-демократичну партію України і зняли кілька політичних пародій, які стали передбаченням реальних подій. Культура, гумор і політичний цирк – про все ми говорили з Георгієм Делієвим, Борисом Барських, Михайлом Волошиним і продюсером театру «Маски-шоу» Наталією Делієвою

«Маски в кубі» — це вистава до 30-річчя театру, складена з найкращих номерів. Коміки досі виступають майже незмінним складом. І хоча їх шалено популярний серіал не виходить на телебаченні, «Маски» мають уже кілька поколінь прихильників. Зараз вони співпрацюють із студією «Квартал», яка і організувала всеукраїнський тур.

Від Полтавщини у артистів залишились приємні враження – повна зала у Лубнах, аншлаг у Полтаві, виконання технічного райдеру і теплий прийом публіки. Майстри каламбуру влаштовували на сцені веселий безлад: провокації з залом, курили цигарки, роздягли Бориса Барського, потішили постановками, що вже давно стали класикою.

 30 років клоунади

– Ця програма – найкраще, «добре забуте старе», але з оновленнями і спецефектами. Її особливість у тому, що ми не говоримо жодного слова – все виконується у пантомімі, — розповів Георгій Делієв, народний артист України. – Що цікаво, спектакль можуть дивитись і діти, і молодь, і їх бабусі та дідусі. Глядачі родинами приходять.

– А я можу наговорити дурниць, — приєднався до інтерв’ю Михайло Волошин. – Долар повинен коштувати 66 копійок. А так буде, коли повернемось у «совок». Коли повернемось? Ніколи. Що ще додати?

Михайло Волошин, Георгій Делієв, Борис Барських

Михайло Волошин, Георгій Делієв, Борис Барських

– Виконання давно відомих номерів – це повага до глядача, який просить улюблені сцени, чи ваше бажання також? Деякі артисти  говорять, що ненавидять ролі, які зробили їх відомими…

– Мені здається, що коли люди так говорять, то кокетують. Слава – це коли ти 25 років витрачаєш на те, щоб тебе впізнавали на вулиці, а потім піднімаєш комірець плаща і одягаєш темні окуляри, – переконаний Борис Барський, народний артист України. – Ці номери – як діти. Ми їх усі любимо. Від «хітів» не втомлюємось. Навпаки — вдячні, адже саме вони свого часу допомогли сходити на «Олімп».

– Ви починали ще за радянських часів, коли існувала пряма цензура. Коли небудь ще стикалися з заборонами чи зауваженнями?

Г.Д.: За радянських часів суворо слідкували і навіть дещо забороняли. Цензура існує і нині, просто набула нових форм. Усі засоби масової інформації, розважальні проекти мають свої стандарти. Хочеш кудись потрапити – мусиш відповідати цим вимогам. У разі чого вам відповідатимуть: «Вибачте, це не наш формат». Але випадків, щоб хтось прийшов і прямо заборонив – немає. У нас є свій театр і ми там робимо, що забажаємо.

Наталія Делієва: — Цей театр – наш будинок, зроблений своїми руками. Колись занедбаний кінотеатр «Дружба» ми відремонтували і створили інтер’єр самотужки (більшість «Масок» — архітектори за першою освітою). Окрім гастрольної діяльності роботи у трупи театру «Маски–шоу» вистачає. Георгій Вікторович і Наталія Бузько дають майстер­класи для підростаючого покоління артистів. Також ми започаткували міжнародний фестиваль клоунів і мімів «Комедіада» — він відбувся вже п’ять разів. Це своєрідний обмін досвідом і відточування майстерності. І хоча до нас їдуть клоуни зі всього світу, найталановитіші – з України. 5-й фестиваль став дуже знаковим – після нього ми звернулись до ЮНЕСКО з пропозицією затвердити 1 квітня офіційним Міжнародним днем клоунів. Ця дата вільна – День сміху є неофіційним. Тепер чекаємо пропозиції в ООН і голосування 127 країн. Це не швидко, але віримо, що буде реалізовано. Клоунів варто вшанувати. Сучасні клоуни започаткували чудовий рух – лікарняні клоуни. У Європі це навіть посада при дитячих лікарнях. Наші клоуни з задоволенням волонтерять, влаштовують вистави для онкохворих діток.

 Одесу-маму неможливо покинути

 

Танец умирающего лебедя. Маски в кубе

Танец умирающего лебедя. Маски в кубе

Незважаючи на визнання. «Маски» залишаються жити в Одесі та не хочуть її змінювати на жодну зі столиць світу.

Н.Д.: — Чимало одеситів, зокрема з колективу «Гротеск», і так поїхало: ЛолітаМілявська, Олександр Цекало, Валерій Чигляєв, Ілля Ноябрьов та інші. Нам не раз пропонували переїхати до Москви, Баден-Бадена. Але після 2-х місяців у Німеччині засумували за Батьківщиною.

Б.Б.: — Та і вимовити «Баден-Баден» складно і довго. Одеса – це місто-донор. Є міста-вампіри, а є «донори». Усі столиці витягують з тебе енергетику, а Одеса — навпаки, живить. Чому її «Мамою» називають? Вона і є, як єврейська дбайлива мама. Знаєте, як в анекдоті: у англійця є дружина і коханка – любить дружину, у француза є дружина і коханка – любить коханку, у одесита є дружина і коханка – любить маму. Ну ніяк не поїхати – це ніби частину себе залишити. Я вважаю, що можна чогось досягнути і в рідному місті.

«Усі жінки – дивні»

Георгій Делієв не лише актор-комік, а й художник, режисер і драматичний актор. Його роль у фільмі Кіри Муратової «Настройщик» разом з Ренатою Літвіновоюі Аллою Демідовоюдуже високо оцінена кінокритиками і принесла йому визнання як найкращому виконавцеві чоловічої ролі.

М.В.: — Я вважаю її фільми про негатив, депресивними.

Г.Д.: — А я не згоден, зовсім не про негатив. Вона показує життя таким, як воно є.  Мистецтво полягає у відображенні життя. «Настройщик» для мене смішний фільм. На моменті «Я така розумна, я така красива, але у мене зовсім немає грошей, я така бідна. Але це ж несправедливо!», коли пара планує убивство, зал сміється. Мене і Кіра запитувала про те, як я сприймаю її фільми. Я відповів, що як комедію. Вона відповіла: «Ну і сприймайте».

Працювати з Кірою Муратовою і Ренатою Літвіновою разом було комфортно. Так, вони і Алла Демідова – дивні. Та взагалі усі жінки дивні.

  • А не виникало бажання зняти мелодраму, де б зіграла комік-група «Маски»?

Г.Д.:— Я зняв кримінальну мелодраму «Сині як море очі», там знімались Наталя Бузько, Яна Делієва. У «Рідкому дощі». Актори приймали участь у сторонніх проектах, знімались у драматичних картинах. Мені самому часто пропонують саме драматичні ролі, хоча я люблю комедійні.

Н.Д.:— Мені здається, що глядачі просто не сприймуть, коли склад «Масок» буде грати серйозні ролі. Вони перетворять мелодраму на комедію. Навіть якщо вони будуть плакати, все одно глядачі сміятиметься. Мабуть аура у них така, вони інше несуть людям.

Г.Д.:— Мені легше грати і знімати драму, ніж комедію. Дійсно, комедійний жанр – верх акторської майстерності.

 

Наврочили Литвину яєчний «обстріл»

 

Артисти вражені тим, що жоден політик у своїй виборчій програмі не приділяє належної уваги культурі. Суспільство давно відволікли на різні теми, а культуру залишили більше в якості інструменту для маніпуляцій. Георгій Делієв зауважив, що відмовляється коментувати будь-які гострі політичні моменти, адже нерідко позицію перекручують, тлумачать так, як вигідно тій чи іншій стороні, а відповідальність за довіру суспільства відомій людині лягає на того, хто висловив свою думку, хоча і не може вплинути на викривлення.

Г.Д.: — Коли почне процвітати культура і духовність, поліпшиться економіка. На жаль, мало хто це усвідомлює. Це нестерпно – бачити закинуті будинки культури, відсутність гуртків для дітей, жодної державної підтримки творчим проектам. А саме у цьому полягає загальний добробут.

— У свій час за кліп «Рідна мова» Вам інкримінували неприйняття цінностей Помаранчевої революції… Які у «Масок» взагалі стосунки з політикою?

Г.Д.: — Цей кліп був присвячений штучній тенденції розколу суспільства за мовним питанням. Може дещо грубо, але там було показано, що по обидва боки були нерозумні люди. Це був удар по обом таборам.

Потім ми зняли сатиричний серіал «Маски на виборах». Робили пародії на всіх – президентів, політиків, виборців. Найкумедніше, що чимало речей, які ми навигадували для пародій, почали відбуватись з ними у реальному житті. Наприклад, з людиною, схожою на Литвина, вигадали закидання яйцями, а охоронці відкривали парасольки, щоб захистити. Це трапилось з ним у реалі через 5 років після виходу пародії.

Б.Б.: — Була у нас колись мрія прийти до Верховної Ради, як клоуни ходять до лікарень. Клоун­лікар, який полікував би політиків. Один раз були під стінами парламенту і роздавали «ліки»: від жадібності і т.д. Двоє не побоялись підійти, для решти ми передали через охорону в аптечний пункт.

Г.Д.: — Два роки тому ми з Борисом зробили Найдурнуватішу партію України. Потім назвали Сатирично-Демократичною – нас попросили змінити назву. Ми виходили до людей і говорили дурниці так як є: доріг немає і не буде, зізнавались у тому, що не будемо робити.

«Маски­шоу» могли б повернутись на екрани, та все упирається у високу вартість проекту. Є купа гумористичних шоу, які виграють конкуренцію завдяки скромнішим бюджетам. Та зйомки нових серій і вихід на українському телебаченні не виключаються. А поки що коміки дарують свою творчість наживо – влаштовують спектаклі і створюють нові проекти.

 

Спілкувалась Ольга ЦВІГУНЕНКО

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Коментарів поки немає ... Будьте першим!

Залишити коментар

Ви повинні бути увійти в Щоб залишити коментар.

Besucherzahler meet and chat with beautiful russian girls
счетчик посещений
Яндекс.Метрика
Новий сайт

Шановний читачу! Ви знаходитесь на архівній версії сайту. Ласкаво просимо на новий сайт "Подій та коментарів": podii.com.ua